Актуальні питання

Непоганий

10 °C

Найпоширеніші питання розділу ЖКХ
Визначення прибудинкової території

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 927/11207, визначено, що прибудинкова територія – територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

З 01.10.2014 набрав чинностінаціональний стандарт ДСТУ-Н Б Б.2.2-9:2013 «Настанова щодо розподілу територій мікрорайонів (кварталів) для визначення прибудинкових територій багатоквартирної забудови» (далі – ДСТУ-Н), затверджений наказом Мінрегіону від 26.02.2014 № 56.

Стандарт призначено для застосування органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, суб’єктами господарювання, які розробляють містобудівну та проектну документацію на будівництво.

Основним завданням цього проекту ДСТУ-Н є визначення складу та змісту, порядку розроблення проектів розподілу території мікрорайонів (кварталів) для визначення прибудинкових територій.

Так, відповідно до пункту 6.1.1ДСТУ-Н площа земельної ділянки з прибудинковою територією кожного багатоквартирного будинку, що відповідає питомій вазі кількості мешканців будинку у сумарній кількості мешканців мікрорайону (кварталу), визначатиметься за формулою:

 Т0 = Тф × (Б0 / Б) , де

 Т0 – земельна ділянка з прибудинковою територією багатоквартирного будинку, га;

Тф –  фактична житлова територія мікрорайону (кварталу), га;

Б0 — кількість мешканців в багатоквартирному будинку, чол;

Б — кількість мешканців у мікрорайоні (кварталі), чол.

 

Наразі правове врегулювання питання використання землі під багатоквартирними житловими будинками здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Законів України «Про землеустрій», «Про оренду землі», «Про основи містобудування», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку», постанови Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 № 1521 «Про реалізацію Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку».

На нормативно-правовому рівні не визначено конкретних норм земельних ділянок багатоквартирних житлових будинків, що є цілком виправданим, оскільки площа, конфігурація вже існуючих будинків різна, а будівництво нових залежить від обсягу та виду будівництва, а також від забезпеченості певного населеного пункту вільними землями.

Відповідно до пунктів 1,2,4 статті 42 та статті 83 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання  регулювання земельних відносин.

Відповідно до статті 33 цього Закону до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема:

реєстрація суб’єктів права власності на землю; реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі; видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею;

координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

вирішення земельних спорів у порядку, встановленому законом.

Відповідно до пункту 3 Методичних рекомендацій щодо визначення прибудинкових територій багатоквартирних будинків (далі – Методичні рекомендації), затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 29.12.2011
№ 389 мінімально допустима величина прибудинкової території не може бути меншою за територію технічного обслуговування відповідного багатоквартирного житлового будинку, якщо зазначене можливе в існуючій забудові.

Встановлення в квартирах споживачів приладів обліку теплової енергії у багатоквартирних будинках

Правовідносини між виконавцем/виробником послуг з централізованого опалення та споживачем фізичною особою регулюється Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (далі — Закон) та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (далі — Правила).

Статтею 19 Закону визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до статті 19 Закону, виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об’єктів усіх форм власності є суб’єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Водночас, згідно з пунктом 3 статті 29 Закону договір на надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

Пунктом 1.4 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за  № 927/11207, пунктами 8, 9, 17-19 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007  № 1198,  державними будівельними нормами, зокрема ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт», ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» передбачено, що для встановлення вузла обліку та регулювання теплової енергії в  квартирах, що мають індивідуальний тепловий ввід необхідно: отримати технічні умови (далі-ТУ), замовити на підставі отриманих ТУ проектну /технічну документацію та погодити її з організацією що видала ТУ, провести спеціалізованою організацією  у відповідності до погодженої проектної документації встановлення вузла обліку та регулювання теплової енергії, звернутись до організації–виконавця послуг з централізованого опалення щодо прийняття на абонентський облік встановленого вузла обліку та регулювання теплової енергії та укласти/внести зміни у відповідний договір щодо обліку теплової енергії.

Водночас встановлення приладів регулювання та обліку тепла окремої квартири в багатоповерховому будинку з вертикальною системою опалення призводить до втручання в систему опалення і як наслідок, веде до порушення як гідравлічного режиму системи опалення так і теплового балансу будинку в цілому.

Разом з тим, пунктом 12.3.2 ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт» визначено, що за відсутності технічної можливості облаштування системи централізованого опалення поквартирними лічильниками теплоспоживання при відповідному обґрунтуванні допускається застосовувати вертикальну систему опалення з можливістю обладнання/дообладнання зазначеної системи відповідно запірно-регулюючою арматурою згідно вимогам  ДБН В.2.5-67:2013 (на зміну СНіП 2.04.05), ДБН В.2.2.15, ДБН В.2.5.39, а також можливістю влаштування приладів-розподілювачів теплової енергії для обліку фактичного теплоспоживання квартирами.

Таким чином, до питання встановлення приладів обліку теплової енергії в квартирах багатоповерхових будинків з вертикальною системою опалення слід підходити комплексно з відповідним переобладнанням загальнобудинкової системи опалення та встановленням приладів обліку теплової енергії у всіх квартирах багатоповерхового будинку.

Пунктом 11 Правил користування теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1189 визначено, що самовільне втручання в діючі системи теплопостачання та теплоспоживання забороняється.

Для вирішення даного питання споживачу необхідно звернутись до спеціалізованої проектної організації, яка на основі технічних умов розробить проект по переобладнанню внутрішньобудинкової системи опалення для встановлення квартирного обліку теплової енергії.

Відповідно до пункту 8 зазначених Правил, для приєднання споживача до системи теплопостачання, реконструкції або розширення системи теплоспоживання споживач повинен надати заявку теплопостачальній організації про видачу технічних умов.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» технічні умови надаються протягом 15 робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви та 30 робочих днів у разі необхідності їх узгодження з власником інженерних мереж.

Водночас слід зазначити, що відповідно до статей 382, 383 Цивільного кодексу України власникам квартири у багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, — за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Враховуючи викладене, для можливості переобладнання системи опалення, яка знаходиться в спільній сумісній власності, необхідна згода усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, що розташовані у житловому будинку.

Окремо наголошуємо, що встановлення загальнобудинкового приладу обліку теплової енергії не потребує переобладнання та не впливає на гідравлічний та тепловий баланс внутрішньобудинкової системи опалення.

Також, відповідно до пункту 32 Правил, виконавець зобов’язаний забезпечувати за заявою споживача взяття на абонентський облік у тижневий строк квартирних засобів обліку.

Відповідно до пункту 10 Правил, справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахувань їх показань не допускається. Виконавець та споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.

Враховуючи вищевикладене, вразі встановлення в квартирі споживача приладів обліку теплової енергії спеціалізованою організацією (підприємством) з дотриманням усіх діючих норм та правил щодо його встановлення, виконавець послуг зобов’язаний поставити цей засіб на абонентський облік та нараховувати плату відповідно до його показань.

Окремо зазначимо, що технічна можливість регулювання споживання теплової енергії у квартирі споживача, повинна бути передбачена схемою системи опалення будинку. При цьому має бути забезпечена безперебійна робота інженерного обладнання будинку та вжиті заходи щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.


 

При вертикальній системі опалення встановлення теплового лічильника у квартирі багатоповерхівки можливе лише за згоди усіх власників квартир та з відповідним переобладнанням загальнобудинкової системи опалення

Відносини між виконавцем послуг з централізованого опалення, постачання холодної, гарячої води і водовідведення та споживачем-фізичною особою регулюється Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.

Пунктом 1.4 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за  № 927/11207, пунктами 7, 8, 9, 17-19 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007  № 1198,  державними будівельними нормами, зокрема ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт», ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» передбачено, що для встановлення вузла обліку та регулювання теплової енергії в  квартирах, що мають індивідуальний тепловий ввід необхідно:

отримати технічні умови (далі-ТУ);

замовити на підставі отриманих ТУ проектну /технічну документацію та погодити її з організацією що видала ТУ;

провести спеціалізованою організацією у відповідності до погодженої проектної документації встановлення вузла обліку та регулювання теплової енергії;

звернутись до організації–виконавця послуг з централізованого опалення щодо прийняття на абонентський облік встановленого вузла обліку та регулювання теплової енергії та укласти/внести зміни у відповідний договір щодо обліку теплової енергії.

Водночас встановлення приладів регулювання та обліку тепла окремої квартири в багатоповерховому будинку з вертикальною системою опалення призводить до втручання в систему опалення і як наслідок, веде до порушення як гідравлічного режиму системи опалення так і теплового балансу будинку в цілому.

Разом з тим, пунктом 12.3.2 ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт» визначено, що за відсутності технічної можливості облаштування системи централізованого опалення поквартирними лічильниками теплоспоживання при відповідному обґрунтуванні допускається застосовувати вертикальну систему опалення з можливістю обладнання/дообладнання зазначеної системи відповідно запірно-регулюючою арматурою згідно вимогам  ДБН В.2.5-67:2013 (на зміну СНіП 2.04.05), ДБН В.2.2.15, ДБН В.2.5.39, а також можливістю влаштування приладів-розподілювачів теплової енергії для обліку фактичного теплоспоживання квартирами.

Таким чином, до питання встановлення приладів обліку теплової енергії в квартирах багатоповерхових будинків з вертикальною системою опалення слід підходити комплексно з відповідним переобладнанням загальнобудинкової системи опалення та встановленням приладів обліку теплової енергії у всіх квартирах багатоповерхового будинку.

Пунктом 11 Правил користування теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 визначено, що самовільне втручання в діючі системи теплопостачання та теплоспоживання забороняється.

Для вирішення даного питання споживачу необхідно звернутись до спеціалізованої проектної організації, яка відповідно до технічних умов розробить проект з переобладнання внутрішньобудинкової системи опалення для встановлення квартирного обліку теплової енергії.

Водночас слід зазначити, що відповідно до статей 382, 383 Цивільного кодексу України власникам квартири у багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, – за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Враховуючи викладене, для можливості переобладнання системи опалення, яка перебуває у спільній сумісній власності, необхідна згода усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, що розташовані у житловому будинку.

Для того, щоб оплачувати послуги з централізованого опалення за показами встановленого теплового лічильника, споживачу необхідно укласти відповідний договір з виконавцем послуг з централізованого опалення (теплопостачальною організацією).

Оплата послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку здійснюється відповідно до Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення, затвердженої наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31.10.2006 № 359.


 

Зняття показників будинкових засобів обліку

З метою врегулювання питання взаємовідносин між суб’єктами господарювання, предметом діяльності яких є надання житлово-комунальних послуг (далі – виконавців), і фізичною та юридичною особою (далі – споживачів), які отримують або мають намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Департамент систем життєзабезпечення та житлової політики Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України повідомляє, що відповідно до вимог пункту 14 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (із змінами), показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника споживачів. Показання квартирних засобів обліку знімаються споживачем щомісяця.

Представником споживачів може бути фізична або юридична особа, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Тобто, щомісячні показники будинкових засобів обліку теплової енергії або води повинні зніматися у присутності:

  • якщо в будинку, в якому встановлено будинкові засоби обліку теплової енергії або води, створено об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, — представників (мешканців будинку) відповідного об’єднання співвласників багатоквартирного будинку;

  • якщо в будинку, в якому встановлено будинкові засоби обліку теплової енергії або води, створено житлово-будівельний кооператив, — представників (мешканців будинку) відповідного житлово-будівельного кооперативу;

  • у разі обслуговування будинку підприємством з управління або утримання будинків, споруд та прибудинкових територій (всіх форм власності) – представників відповідного підприємства.

Щомісячні показники будинкових засобів обліку теплової енергії або води можуть зніматися у присутності мешканців відповідного багатоквартирного будинку. 


 

Кредити для населення на впровадження енергоефективних заходів

Сьогодні діє Державна цільова економічна програма енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010-2016 роки, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.10 № 243 (із змінами) (далі – Програма).

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2015 № 231 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 1 березня 2010 р. № 243 і від 17 жовтня 2011 р. № 1056» (далі – постанова) запроваджено механізм підтримки населення, об’єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) та житлово-будівельних кооперативів (ЖБК) до впровадження заходів з енергозбереження у житловому фонді.

Одним із заходів постанови передбачено стимулювання населення до впровадження енергоефективних заходів шляхом відшкодування частини суми кредиту, залученого на придбання енергоефективного обладнання та/або матеріалів для одно- та двоквартирних житлових будинків (квартир багатоквартирних житлових будинків), до яких належать:

— радіатори опалення, регулятори температури повітря (в тому числі автоматичні) та відповідне додаткове обладнання і матеріали до них;

— вікна та балконні двері з енергозберігаючим склом (крім однокамерних) та відповідне додаткове обладнання і матеріали до них;

— рекуператори тепла вентиляційного повітря та відповідне додаткове обладнання і матеріали до них;

— вузли обліку води (гарячої, холодної), зокрема засоби вимірювальної техніки (прилади обліку, лічильники) та відповідне додаткове обладнання і матеріали до них;

— багатозонний (багатотарифний) прилад обліку електричної енергії (лічильник активної електричної енергії) та відповідне додаткове обладнання і матеріали до нього;

— обладнання і матеріали для проведення робіт з теплоізоляції (термомодернізації) зовнішніх стін, підвальних приміщень, горищ, покрівель та фундаментів;

— теплонасосна система опалення та/або гарячого водопостачання та відповідне додаткове обладнання і матеріали до неї;

— система сонячного теплопостачання та/або гарячого водопостачання та відповідне додаткове обладнання і матеріали до неї.

Механізм передбачає відшкодування частини суми кредитів у розмірі 30% (але не більше 14 тис. грн.) для фізичних осіб (населення) на впровадження заходів у одноквартирних будинках (квартирах багатоквартирних будинків).

Відповідно до Змін, внесених до Порядку використання коштів, пеедбачених у державному бюджеті для здійснення заходів щодо ефективного використання енергетичних ресурсів та енергозбереження (далі – Порядок), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2015 № 614, у разі коли позичальником є фізична особа, якій в установленому законодавством порядку призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, відшкодування такому позичальнику частини суми кредиту здійснюється одноразово в таких розмірах:

70% суми кредиту на для придбання котлів з використанням будь-яких видів палива та енергії (за винятком природного газу та електроенергії (крім електричного теплоакумуляційного обігріву та гарячого водопостачання), але не більш як 12000 гривень за одним кредитним договором;

70% суми кредиту на для придбання енергоефективного обладнання та/або матеріалів, але не більш як 14000 гривень за одним кредитним договором.

В той же час, згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність» визначення кредитної політики банку входить до виключної компетенції ради банку.

Звертаємо увагу, що згідно з Порядком банківськими установами, уповноваженими на реалізацію зазначеного кредитування, визначено АТ «Ощадбанк», АБ «Укргазбанк» та публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (Укрексімбанк).


 

Надання послуг з централізованого опалення і плата за ці послуги

Згідно з Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.05 № 76, зареєстрованими в Мін’юсті України 25.08.2005 за № 927/11207, система центрального опалення жилого будинку в опалювальний сезон повинна працювати безперебійно і забезпечувати нормативну температуру повітря у всіх приміщеннях при мінімальній витраті палива.

Відповідно до вимог статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Водночас пунктом 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі – Правила), передбачено, що споживач має право на зменшення розміру плати за опалення у разі надання послуг не в повному обсязі, відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання.

Отже, Правилами обумовлена можливість оплати споживачами фактично спожитої кількості теплової енергії, що визначається згідно з показаннями будинкового засобу обліку.

Згідно пункту 5 Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2010 № 151, у разі невідповідності фактичної температури в житлових приміщеннях нормативній проводиться перерахунок за надання послуг з централізованого опалення за відсутності квартирних та будинкових засобів обліку теплової енергії.

Порядком передбачено, що у разі ненадання послуг або надання їх не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних і якісних показників від нормативних, виконавець проводить перерахунок розміру плати за фактично надані послуги шляхом зменшення розміру плати за надання послуг з урахуванням вимог, наведених у додатку цього Порядку.

Зокрема, вимогами щодо кількісних і якісних показників послуг та зменшення плати у разі їх відхилення від нормативних (додаток до Порядку) передбачено, що послуги з централізованого опалення повинні відповідати: нормативній температурі повітря у житлових приміщеннях за умови їх утеплення: +18˚С, у наріжних кімнатах +20˚С. За кожний градус відхилення від +18˚С до +12˚С у житлових приміщеннях (у наріжних кімнатах – від 20˚С до 14˚С) плата за опалення зменшується на 5% за кожний градус відхилення протягом усього строку відхилення (при допустимому строку відхилення – 12 год. на добу один раз на місяць). При температурі в житлових приміщеннях нижче 12˚С (у наріжних кімнатах – нижче 14˚С) плата за централізоване опалення не справляється.

У разі невідповідності фактичної температури в житлових приміщеннях нормативній перерахунок за надання послуг з централізованого опалення за відсутності квартирних та будинкових засобів обліку теплової енергії проводиться з урахуванням розміру місячної плати за надання послуг з централізованого опалення за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об’єму) квартири та строку, протягом якого відбувалося відхилення від кількісних і якісних показників за формулами, визначеними пунктом 5 Порядку.

Звертаємо увагу, що порядок оформлення претензій споживачів до виконавців визначено статтею 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до вимог вказаної статті у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо.

Представник виконавця повинен з’явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором.

Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі.

Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.

Спори щодо задоволення претензій споживачів вирішуються в суді. Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред’явленої претензії.


 

Питання діяльності ОСББ

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України надає роз’яснення щодо здійснення державної політики щодо статусу об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі — ОСББ) як учасника відносин у сфері житлово-комунальних послуг в частині сприяння членам ОСББ в отриманні комунальних послуг.

Правові та організаційні засади створення і діяльності ОСББ визначаються Законом України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку». Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробника, виконавцями і споживачами, визначаються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, причому учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. При цьому зазначено, що балансоутримувач та управитель залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Власником у розумінні статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною другою статті 382 Цивільного кодексу України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Відносини з управління неподільним та загальним майном житлового комплексу врегульовано, зокрема статтею 12 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку». У разі якщо балансоутримувачем є ОСББ, рішення про форму управління майном приймається на загальних зборах кваліфікованою більшістю голосів. Згідно зі статтею 16 цього Закону об’єднання має право відповідно до законодавства та статуту брати на баланс майно об’єднання.

Виробником у розумінні статті 1 Закону України «Про житлово- комунальні послуги» є суб’єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги, а виконавцем — суб’єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Нормативно-правовим актом, який визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, є Господарський кодекс України.
Стаття 55 Господарського кодексу України відносить до суб’єктів господарювання осіб, які здійснюють господарську діяльність. Стаття 3 цього Кодексу визначає господарську діяльність як діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, з виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. При цьому зазначається, що діяльність негосподарюючих суб’єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб’єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб’єктів.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку», об’єднання створюється з метою забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов’язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасно: надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Ця ж стаття визначає предмет діяльності ОСББ: основна діяльність об’єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об’єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об’єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов’язань, пов’язаних з діяльністю об’єднання.

Споживачем у розумінні статті 1 Закону України «Про житлово- комунальні послуги» є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу. Стаття 4 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачає, що предметом діяльності ОСББ є, серед іншого, «сприяння членам об’єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг». У зв’язку з цим
статтею 22 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено особливості укладення договорів про надання комунальних послуг в будинках, де створено ОСББ.

Відповідно до частини першої зазначеної статті, за наявності технічної можливості проведення поквартирного обліку споживання водо-, тепло-, газо-, електропостачання, гарячого водопостачання та інших послуг власники жилих і нежилих приміщень можуть перераховувати кошти безпосередньо на рахунки підприємств, організацій, які надають ці послуги, за відповідними тарифами для кожного виду послуг у порядку, встановленому законом.

Крім того, відповідно до частини п’ятої статті 22 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» ОСББ за договором з постачальниками комунальних послуг може бути колективним замовником (абонентом) таких послуг. У цьому випадку об’єднання несе повну відповідальність за своєчасну сплату вартості фактично спожитих членами об’єднання комунальних послуг.

Отже, з огляду на вищевикладене, між членами ОСББ, ОСББ як юридичною особою, що сприяє членам об’єднання в отриманні житлово- комунальних та інших послуг належної якості, та підприємствами, які надають комунальні послуги, пропонуємо розглянути такі варіанти договірних відносин:

1) за наявності технічної можливості проведення поквартирного обліку споживання водо-, тепло-, газо-, електропостачання, гарячого водопостачання та інших послуг члени ОСББ як власники жилих і нежилих приміщень перераховують кошти за надані їм послуги безпосередньо на рахунки підприємств, що надають такі послуги, на підставі договорів про надання комунальних послуг, укладених між членами ОСББ та зазначеними підприємствами згідно з вимогами Закону України «Про житлово-комунальні послуги»;

2) ОСББ виступає колективним замовником (абонентом) комунальних послуг за договорами, які укладаються ним з підприємствами, що надають комунальні послуги, та повинні відповідати вимогам, передбаченим Законом України «Про житлово-комунальні послуги», і несе відповідальність за своєчасну сплату вартості фактично спожитих членами ОСББ послуг.

Стаття 16 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлює загальні права об’єднання. У відповідності до шостого абзацу частини першої статті 16 об’єднання має право давати згоду на укладення договорів на виконання робіт та надання послуг відповідно до вимог статті 10 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про об’єднанні співвласників багатоквартирного будинку» органами управління об’єднання є загальні збори його членів, правління, ревізійна комісія об’єднання.

Абзацом шостим частини восьмої статті 10 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» до виключної компетенції загальних зборів членів об’єднання, зокрема, відноситься затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує визначену в статуті об’єднання.

Відповідно до частини третьої статті 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.


 

Щодо відображення підприємствами житлово-комунального господарства у квитанціях на оплату житлово-комунальних послуг даних щодо розмірів призначеної субсидії та обсягу обов’язкової частки плати за відповідні послуги

До Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України надійшов лист Міністерства соціальної політики України в якому порушено питання стосовно необхідності відображення підприємствами житлово-комунального господарства у квитанціях на оплату житлово-комунальних послуг даних щодо розмірів призначеної субсидії та обсягу обов’язкової частки плати за відповідні послуги згідно з інформацією управлінь соціального захисту населення.

Відповідно до Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848 (із змінами), субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг призначається в розмірі різниці між вартістю житлово-комунальних послуг за встановленими соціальними нормативами споживання послуг і обсягом обов’язкового відсотка платежу.

Особі, якій призначено житлову субсидію, видається повідомлення, у якому зазначається вартість послуги за соціальними нормативами споживання послуг, розмір обов’язкової плати за послугу в межах соціальних нормативів та розмір субсидії. Відповідна інформація надається по кожній із послуг, на оплату яких призначено субсидію.

До Мінсоцполітики звертаються громадяни стосовно не відображення розмірів субсидії у квитанціях на оплату послуг, що надходять на адресу споживачів, або розмірів субсидії, які не відповідають данним, указаним у повідомленні про призначення житлової субсидії. Така ситуація призводить до виникнення у споживачів непорозумінь щодо правильності оплати спожитих послуг та численних звернень у зв’язку з цим до органів соціального захисту населення.

З огляду на викладене, Мінрегіон звернувся до місцевих органів виконавчої влади з проханням вжити заходів щодо забезпечення підприємствами житлово-комунального господарства надання у квитанціях на оплату житлово-комунальних послуг інформації щодо розмірів призначеної субсидії та обсягу обов’язкової частки плати за відповідні послуги.


 

Роз’яснення щодо встановлення органами місцевого самоврядування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій після прийняття Закону України від 14 травня 2015 року № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»

01.07.2015 набрав чинності Закон України від  14 травня 2015 року № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі — Закон).

Відповідно до статті 12 Закону витрати на управління багатоквартирним будинком включають, зокрема, витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку.

 Згідно із статтею 11 Закону управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за згодою сторін та зазначається у договорі з управителем.

В той же час наразі залишаються чинними норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яким передбачено розподіл житлово-комунальних послуг залежно від функціонального призначення та порядку затвердження цін/тарифів.

Відповідно до цього розподілу послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій тапослуги з управління будинком, спорудою або групою будинків є окремими житлово-комунальними послугами.

Тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій підлягають встановленню органами місцевого самоврядування, а тарифи на послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

При цьому, враховуючи вимоги чинного законодавства з питань соціального захисту населення, пільги та житлові субсидії надаються на оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Можливості надання пільг та житлових субсидії населенню на оплату послуг з управління багатоквартирним будинком наразі не передбачено.

Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону «Прикінцеві та перехідні положення» установлено, щодо визначення співвласниками багатоквартирного будинку, в якому не створено об’єднання співвласників, форми управління багатоквартирним будинком, але не більше одного року із дня набрання чинності цим Законом, послуги з утримання такого будинку надає суб’єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у багатоквартирному будинку до набрання чинності цим Законом.

Необхідно зазначити, що наразі Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2015 №515), дозволяє виконавцям послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на перехідному етапі (від виконавця послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій до  управителя багатоквартирного будинку) залучати до обслуговування будинку підприємства (організації) на умовах договорів субпідряду, що стане наближенням їх форми роботи до форми роботи управителя, створить умови для побудови відносин споживача з управителем будинку.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

Рішення про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій приймається виключно органами місцевого самоврядування.

Таким чином, перегляд тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для виконавців цих послуг (з урахуванням змін, які відбулися в нормативно-правових актах), здійснюється органами місцевого самоврядування на основі наданих виконавцем розрахунків економічно обґрунтованих планованих (нормативних) витрат.

Надання роз’яснення щодо експлуатації та належності підвальних приміщень у багатоквартирних житлових будинках

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» допоміжні приміщення — це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, зокрема, підвали та інші технічні приміщення.

Неподільне майно — неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку.

Нежиле приміщення — приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об’єктом цивільно-правових відносин.

Термін «допоміжні приміщення» визначено і в Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 р. № 76, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 927/11207 (далі – Правила), допоміжні приміщення житлового будинку — приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Статус житлових та нежитлових приміщень у житловому будинку визначено проектною документацією на житловий будинок та у технічному паспорті на об’єкт нерухомого майна (житловий багатоквартирний будинок).

Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного фонду» власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень у будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов’язані брати участь у загальних витратах, пов’язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (підвали тощо) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Згідно з частиною 2 статті 382 та статті 387, 391 Цивільного кодексу України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, відповідно

Спори, що виникають при приватизації, зокрема, житлових приміщень, нежитлових, (будинків) вирішуються судом.

Відповідно до перших частин пунктів 3.1.13, 3.1.14 розділу 3 Правил використання допоміжних приміщень для розміщення майстерень та інших завдань не допускається. Розміщення у допоміжних приміщеннях побутових речей, обладнання, інвентарю та інших предметів не допускається.

До цього ж, органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі – Закон) наділені значними повноваженнями у різних галузях, зокрема, у сфері управління комунальною власністю, в галузі житлово-комунального господарства, у галузі будівництва, тощо.

Реалізовуючи зазначені повноваження органи місцевого самоврядування наділені правом приймати відповідні управлінські рішення. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень (частина перша статті 59 Закону). Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених Законом.


 

Роз’яснення щодо порядку нарахування плати за послуги з централізованого опалення споживачам у яких відсутні квартирні та будинкові засоби обліку теплової енергії

У зв’язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2015 № 1037 «Про запровадження перерахунку вартості послуги з централізованого опалення залежно від температури зовнішнього повітря» Департамент економіки систем життєзабезпечення Мінрегіону роз’яснює.

Згідно з вимогами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок надання комунальних послуг, порядок обліку та оплати цих послуг, а також права та обов’язки сторін визначаються згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типовим договором про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630.

 З метою удосконалення порядку нарахування (визначення) плати за послуги з централізованого опалення у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку теплової енергії, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30.10.2015 № 1037 «Про запровадження перерахунку вартості послуги з централізованого опалення залежно від температури зовнішнього повітря», якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630.

Постанова Кабінету Міністрів України від 30.10.2015 № 1037 набрала чинності 19 грудня 2015 року (опублікована в газеті «Урядовий кур’єр» 19.12.2015).

Внесені зміни передбачають механізм нарахування споживачам (у яких відсутні засоби обліку теплової енергії) щомісячної плати за послуги з централізованого опалення, що враховує відхилення фактичної температури зовнішнього повітря та тривалості опалювального сезону від нормативних показників, які взято до розрахунків тарифів на послуги з централізованого опалення при їх встановленні.

Основними чинниками, які визначатимуть розмір щомісячної плати за послуги з централізованого опалення є:

— фактична температура зовнішнього повітря у розрахунковому місяці;

— тривалість опалювального сезону і середньозважена річна витрата теплової енергії протягом опалювального сезону, які враховані у встановлених уповноваженим органом тарифах на послуги з централізованого опалення для конкретного виконавця, що надає послуги у відповідному населеному пункті;

— фактична кількість діб надання послуги у розрахунковому місяці;

— календарна кількість діб в розрахунковому місяці.

При цьому необхідно зазначити, що відповідно до пункту 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі — Правила), розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Враховуючи те, що плата за грудень 2015 року нараховувалась споживачам у період, коли набрала чинності постанова Кабінету Міністрів  від 30.10.2015 № 1037, а також зважаючи на те, розрахунковим періодом є календарний місяць, вважаємо, що плата за послуги з централізованого опалення за грудень 2015 року повинна була нараховуватися споживачам
(у яких відсутні засоби обліку) за новою  методологією передбаченою у Правилах.

         Окремо звертаємо увагу, що відповідно до пункту 46 Правил середня фактична температура зовнішнього повітря у розрахунковому періоді визначається як середньозважений показник на підставіофіційних даних Українського гідрометеорологічного центру (або іншої організації, що має право на представлення метеорологічної інформації) щодо температури зовнішнього повітря в кожній з діб розрахункового періоду, протягом яких фактично надавалася послуга з централізованого опалення.

Враховуючи це, при нарахуванні плати за послугу з централізованого опалення виконавці мають використовувати виключно офіційні дані Українського гідрометеорологічного центру (або іншої організації, що має право на представлення метеорологічної інформації) щодо фактичної температури зовнішнього повітря.


 

Щодо особливості встановлення лічильника теплової енергії в багатопід’їздному житлових будинку за рахунок коштів споживачів

Відносини між виконавцем послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та споживачем-фізичною особою регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (далі — Закон) та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типовимдоговором пронадання послуг зцентралізованого опалення,постачання холодної тагарячої води іводовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі — Правила).

Статтею 19 Закону визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 20 Правил визначено, що плата за надані послуги вноситься  споживачем  відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на  підставі платіжного документа  (розрахункової  книжки,  платіжної  квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Водночас, пунктом 12 Правил визначено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії  споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об’єму) квартири (будинку садибного типу).

Також слід звернути увагу, що  чинним законодавством не заборонене встановлення будинкових або на під’їзд приладів обліку  теплової енергії за рахунок коштів споживачів/ споживача.

Враховуючи вище викладене слід зазначити, що оплата послуг з централізованого гарячого водопостачання та/або опалення, мешканцями багатоповерхових житлових будинків які за власні кошти на підставі технічних умов та погодженої проектної документаціївстановили у під’їзді будинку прилад обліку теплової енергії повинно здійснюється відповідно до показань цього приладу обліку теплової енергії, якщо він знаходяться в справному стані, пройшов відповідну періодичну повірку та взятий на абонентський облік виконавцем послуг.

 


 

У тарифах на воду та тепло повинні бути враховані витрати на повірку загальнобудинкових лічильників централізованого опалення і постачання гарячої води

З метою  нормативно-правового врегулювання питання щодо повірки приладів обліку, які є власністю фізичної особи – споживача, постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 532 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011р. № 869», передбачено включення витрат з періодичної повірки, опломбування, обслуговування та ремонту (включаючи демонтаж, транспортування і монтаж) засобів обліку води та теплової енергії до складу тарифів з централізованого опалення, водопостачання та водовідведення.

Так, відповідно до пункту 61 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869, витрати на проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку теплової енергії, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, що визначаються відповідно до розрахунку на один квартирний засіб обліку теплової енергії і нараховуються щомісяця споживачеві у складі послуги залежно від кількості таких засобів обліку шляхом додавання плати за проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку теплової енергії, у тому числі їх демонтаж, транспортування та монтаж після повірки, до загальної вартості послуг.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

На сьогодні повноваження щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги (у тому числі з централізованого опалення, централізованого постачання холодної та гарячої води)  мають Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та органи місцевого самоврядування.

Отже, при встановленні тарифів уповноваженими на це органами витрати на проведення періодичної повірки квартирних приладів обліку водопостачання повинні бути враховані у цих тарифах.